Свято поетичного слова

Т. Шевченко – поет справді народний, його твори – вияв духу народу, його страждань, радощів, надій. Він став культовою постаттю, своєрідним символом духовності української нації, її самосвідомості.

 Шевченкові вірші – перлини поетичного слова, образні, емоційні, чудові, неперевершені.

4 лютого в Баламутівській загальноосвітній школі проводились Шевченківські читання, учасниками яких були учні 2-10 класів. Декламування віршів проводилися за трьома тематичними блоками: пейзажна лірика, тема жіночої долі, образ жінки - матері, поезія соціального спрямування. Учасники заходу зібрались у гарно оформленому  актовому залі. Стіл застелений вишитою скатертиною, вишиті рушники, видання «Кобзаря» різних років, яскраві вишиванки учасників – усе створювало святкову атмосферу. Ведучою свята була вчителька української мови та літератури Гула Л. М. Вона читала напам`ять поезію Т. Шевченка. А коли звучала чудова пісня «Зоре моя вечірняя», зал принишк і слухав чудовий голос Лариси Миколаївни.

Свої вірші, присвячені Тарасу , прочитала вчителька української мови та літератури Цмикал В.В.

Ось один із них.

Тарасе, Тарасе!

Ти совість народу!

Душею в житті жоден раз не кривив.

Тарасе, Тарасе!

Ти голос народу!

Казав те, чим жив, бо народ свій любив.

Тарасе, Тарасе!

Ти все передбачив:

Свої, найрідніші, народ запрягли.

Казав ти: борітесь – поборете ката.

Слова ті пророчі нам в душу лягли.

Тарасе, Тарасе!

Ти – серце народу

І стукіт його відчував повсякчас.

Куди йти сьогодні,

Шляхи де шукати,

Щоб згода була в Україні у нас.